Идиотизм мифотворцев

Это пиздец! Прямо как в анекдоте про скелет героя революции В.И. Чапаева в детстве

+1

Так эту бредятину опровергли еще года полтора назад. Только тогда спасала этих девочек лично бабушка!!!

подняли из архивов за неимением лучшей сказки
это же сбушники получили задание найти документальное подтверждение героизма

(задумчиво)

Пожалуй я это себе упру ...

Re: (задумчиво)

ссылочку на пост поставить не забудьте

Господа мифотворцы из президентской команды вы уже не только совесть, но и остатки разума потеряли!

Нельзя потерять то, чего нет и не было!

+1

Она возвращалась специально. Чтобы покрестить. После чего снова упокоилась.

или была ясновидящей и предвидела рождение мессии ющенко...
только вот кого опускали в купель?

(оффтопик)

А давно Мостовой над Вашим проектом перестал работать? просто интересно

Re: (оффтопик)

меня всегда удивляют такие неадекватные вопросы

Баечка

Супер отЖИГ!Даешь 4-Ехода за ГОЛОдоМОР!!!

Re: Баечка

так пропиарь!

Она и сейчас по ночам по Хоруживке ходит и в окна стучит. Еврейских девочек ищет.

хронологический кретинизм

питання

Звідки творець статті взяв факти про те, що цю інфу подали з президентської команди, що героїня є хрещеною президента?

А то схоже на: сам зварив, сам поїв, самого скрутило, а хто винен? - невістка...

сходив на сайт президента

Пропіарена вами новина датована вчорашнім днем.
На сайті президента за вчора дві новини на єврейську тематику: Ющенко зустрівся з представником Яд-Вашем та Ющенко брав участь у святкуванні Хануки - в жодній не згадано про таке важливе відкриття, як звязок Ющенка з євреєрятівниками - з чого б це?

Чувствую, скоро на незалежной выведется нехуё.... поколение писателей-фантастов)).

Вообще-то из текста никак не следует, что их РАССТРЕЛЯЛИ, так что Вы погорячились...
тем не менее тема мифотворчества остаётся. Очень прошу будте внимательней.

Мигая, ну ты же у меня умница - придумай, что нибудь сама

Ну а что, вполне возможно. Задержали без санкции прокурора, потом прокурор узнал, поднял шум, гестапо и умылось. Ну хорошо, хорошо - партизаны отбили или патронов не хватило, а тут Красная Армия подоспела (о:

Та зберегла її доля і цього разу. Близько двох тижнів пробула Марія у Недригайлові, в німецькій комендатурі. Кожен день був сповнений знущань поліцаїв, невідомості та хвилювань за долю дітей, що залишилися вдома. І кожного дня просила Марія Бога, щоб діти її не стали круглими сиротами. Один із вартових розповів змученій жінці, що хоружівська громада написала дуже добру характеристику на неї і її скоро відпустять додому. Ця звістка надала Марії сил сподіватись на те, що, можливо, скоро повернеться вона до рідної оселі, до своїх діточок. Напевне, Господь почув ЇЇ молитви, і вона невдовзі повернулась додому. Але Любу, Софію та Віру Халєвських Марії побачити більше не судилося.

Зустрівшись вдома зі своїми рідними, дізналася Марія, що її молодша дочка 12 разів ходила пішки з Хоружівки до Недригайлова, щоб дізнатися про долю своєї матері. Розповіли їй діти і про те, що Дудченко та Шукутько постійно погрожували розправою, а про матір радили забути, бо сподівалися, що ніколи вже жінка не повернеться до рідної оселі. Здивувалися Прокіп та Данило, коли побачили Марію живою, та знайшли таки спосіб помститися — на вимогу Прокопа Дудченка його брат — староста села, відправив старшу дочку Марії — 19-річну Марійку на роботи до Німеччини.

20 лютого 1945 року вироком військового трибуналу військ НКВС Сумської області Прокіп Дудченко був засуджений за ст. 54–1 «а» КК УРСР із застосуванням санкції ст. 2 Указу Президіуму Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1943 року до 15 років каторжних робіт, з поразкою в правах за п. «а», «б», «в» ст. 29 КК УРСР на 5 років, з конфіскацією усього особисто йому належного майна. Данило Шукутько у 1943 році пішов на фронт разом з наступаючими частинами Червоної Армії, і згодом зникнув без вісти.

Здавалося б, прірва часу розділяє нас сьогодні від тих страшних, буремних подій, через які судилося пройти простій селянській жінці Марії Голуб та її дітям. Але людяність, мужність та життєва мудрість цієї жінки не можуть не викликати повагу. Завдяки цим якостям вона вижила сама та врятувала своїх дітей. На жаль, не змогла вона врятувати Любу, Віру та Софію Халєвських, хоча зробила для цього все можливе.

В Книзі Скорботи України можна знайти дані про те, що Віра, Люба та Софія Халєвська були розстріляні фашистами у листопаді 1941 року. Але, як свідчать матеріали архівної кримінальної справи, майже цілий рік життя їм подарувала проста українська селянка, яка 9 місяців переховувала жінок у своєму помешканні, про що певний час не здогадувався навіть рідний брат Марії. Вона врятувала дочок — Марійку і Уляну та сина Миколу від лютої смерті в часи Голодомору. Крізь всі роки вона несла життя і сподівання у своїх напрацьованих, почерствілих долонях, несла дбайливо та обережно, як людина, що має шляхетне та справедливе серце.

Її діти виросли чесними й порядними людьми, сповненими поваги до своєї Батьківщини та родини. І безперечно, є певний знак долі у тому, що старша дочка Марії Голуб — Марія, двоюрідна сестра Варвари Ющенко, взяла свого часу на себе святий обов'язок і стала хрещеною матір'ю Віктора Ющенка — майбутнього Президента України.

Під час офіційного візиту керівника нашої держави до Ізраїлю в листопаді 2007 року єврейська громада висловила щиру вдячність Віктору Андрійовичу за героїчний вчинок його родичів, які в роки фашистської окупації майже рік, ризикуючи життям, переховували від звірячої розправи Віру, Любу та Софію Халєвських.

Олексій Горон, голова обласної Єврейської громади, м. Суми http://jewish.kiev.ua/news/971/

Віра, Люба та Софія Халєвська були розстріляні фашистами у листопаді 1941 року.
Про расстрел в 1941 году опечатка или всё-таки очередная нестыковка?

Життєві шляхи Марії Голуб

…Холодного осіннього вечора, проходячи чергового разу мимо хатини своєї сусідки Марії Голуб, Прокіп Дудченко пильно вдивлявся в її подвір'я, вже огорнуте холодними сутінками. Кілька днів тому, коли він повертався з чередою, йому здалося, ніби на подвір'ї Марії промайнула якась незнайома жіноча постать. Не дивно, що ця обставина так зацікавила Прокопа — був листопад 1942 року, і в окупованій фашистами Хоружівці Прокіп, що допомагав гітлерівцям «підтримувати порядок», знав кожного мешканця. Чужих тут просто не могло бути. Але відчуття того, що в хатині його односельчанки Марії Голуб криється якась таємниця, вже не покидало його. Цього разу, побачивши в глибині двору тендітну постать незнайомки, він вже за кілька хвилин був у свого друга та сусіда Данила Шукутька. Той зацікавився розповіддю, і невдовзі вони увійшли до хатини Марії.

Зі свідчень Марії Голуб: «Дудченко спитав у мене: „Де та жінка, яка зараз до тебе зайшла?“ Я відповіла, що не знаю. Тоді Дудченко поліз та почав шукати на печі, а згодом під полом. А Шукутько у цей час стояв посеред хати та кричав на мене…»

Не знайшовши у хаті нікого з чужих, Прокіп та Данило вийшли в сіни, де побачили драбину, що вела на горище. Вигукуючи погрози, непрохані гості таки досягли свого — з горища спустилася перелякана молода жінка, в якій вони впізнали Любу Халєвську — одну з трьох сестер, в родині яких ще до початку війни неодноразово зупинялися на ночівлю під час своїх поїздок до м. Ромни. «Тоді Люба, побоюючись погроз та будучи наляканою розстрілом свого батька (розстріляного фашистами ще на початку війни — прим. автора), спустилася з горища і почала зі сльозами на очах просити Дудченка та Шукутька, щоб вони врятували її життя, при чому нагадала їм, що вони в них у Ромнах обидва неодноразово ночували і їх приймали як порядних людей».

Ані сльози, ані благання не розчулили сердець Прокіпа та Данила, мабуть, тому, що кожен з них за певні заслуги вже отримав від фашистського режиму подарунки: Дудченко — будинок та землю, Шукутько — землю та корову. Згідно домовленості, Дудченко залишився чатувати затриману, а Шукутько побіг за поліцаями. Невдовзі під час обшуку хатини Марії Голуб було виявлено та по-варварськи скинуто з горища ще двох сестер Халєвських — Віру та Соню. А ранком наступного дня сестер та Марію Голуб, яка протягом дев'яти місяців(!) переховувала жінок, під арештом направили до поліцейського відділку у Недригайлів.

Про що думала вдова, мати трьох дітей, 55-річна Марія Голуб, йдучи разом з сестрами Халєвськими під конвоєм до Недригайлова. Можливо, згадувала, як майже рік тому, вночі до неї в хату постукала хоружівська вчителька, Катерина Клеменко, яка попросила надати притулок сестрам Халєвським — Любі, Вірі та Софії . Марія знала, що гостинністю родини Халєвських до війни хоружівці користувалися досить часто. Ніколи ані сестри, ані їхній батько Ізраїль не відмовляли гостям у вечері, а то й у ночівлі. Не відмовила тепер і Марія жінкам, тільки сказала, що з продуктами в неї скрутно.

«Не дивлячись на те, що на моєму утриманні було троє дітей, я все ж погодилася, і вони в мене нелегально прожили 9 місяців. Зимою весь час сиділи на печі, а влітку — на горищі…». Але брак харчів змушував сестер іноді під покровом темряви ходити до знайомих селян та просити їжу, допоки одну з них — Любу й не помітив Прокіп Дудченко.

Можливо, згадувала Марія довоєнні роки, особливо, 32-й, коли помер чоловік, і вона залишилася сама з трьома малими дітьми на руках. Як від голоду мерли односельці, а «сердобольна» сусідка кілька разів радила розтопити піч та потравити чадом дітей, як вона казала «щоб не мучилися». Не стала й слухати Марія того жахіття, гнала сусідку геть, а сама брала те, що залишилося з посагу (рушники та сорочки) та йшла по селах, міняючи на харчі. А повернувшись, плакала разом з малими, дивлячись, як жадібно ті їдять виміняні бурячок та картоплю і слухаючи як просилася до них в хату жінка, що поїла своїх дітей та стала несповна розуму. Вижила Марія з дітьми у те лихоліття, то невже ж тепер загине, а як же дочки й син…

C волками жить - по волчьи выть.
Странно что гои до сих пор не додумались активно воевать с "богоизбранными" выродками их же оружием.
Ничего - Интернет еще сделает свое доброе дело.

А портреты Ющенко ещё не мироточат?

Вы попали в Топ-30 Зиуса!

Ваш пост написан настолько интересно, что вы попали в Топ-30 Зиуса самых обсуждаемых тем в Живом Журнале.
Это очень положительное явление. Пожалуйста, продолжайте в том же духе. © Зиус